Головна | Останні долучення | Теґи | YouTube | Шо там у Тернополі? | Придбати #СеріяКнигДитинствоТернополя у автора


2 дописи з тегом

Публікації

Крайова етнографічна виставка у Тернополі 6 липня 1887 р. / ФОТО

Влітку 1887 року в Тернополі відбулася друга крайова етнографічна виставка. Ідея влаштувати неординарне для провінційного міста видовище з’явилася у графа Володимира Дідушицького ще у лютому 1887-го, коли стало відомо, що архикнязь і престолонаслідник Рудольф Габсбург приїде у Галичину.

Задум зустріти гостя на високому рівні підтримав намісник Галичини Залеський, але… до оргкомітету включили тільки поляків. Це викликало незадоволення в українців і євреїв, які заснували власні комітети. Український комітет очолили Олександр Барвінський та Володислав Федорович.

У парку спорудили тріумфальну арку З нагоди візиту на виставку архикнязя і престолонаслідника Рудольфа Габсбурга вулиці міста освітлювали 20 електроламп. Величезний прожектор з димаря млина Галля, що стояв у районі нинішньої податкової, підсвічував залізничний вокзал.

Рудольф Габсбург приїхав у Тернопіль 5 липня — за два дні до урочистого відкриття виставки. На вокзалі його зустрів хор селян із Денисова, Купчинців, Городища та ще восьми сіл під керівництвом отця Йосифа Вітошинського. Архикнязь поселився у підполковника 10-го полку уланів Ф. Залеського на площі Собеського, а його свита — в готелі Пунтшерта.

Вранці наступного дня архикнязю Рудольфу Габсбургу були представлені почесні гості й він оглянув виставку з п’яти розділів — знаряддя і начиння; харчі і напої, одяг і взуття; предмети народних обрядів і звичаїв; народне мистецтво.

Тернополяни у 1887-му стали піонерами в Україні, організувавши показ експонатів просто неба. Селяни — з усієї Галичини співали обжинкові пісні та водили хороводи. Ще однією родзинкою тернопільської виставки мала стати участь селян у традиційних костюмах з усієї Східної Галичини.

В. Федорович запросив місцевого фотографа А. Сількевича зробити фотографії цих етнічних груп для альбома. Сількевич зробив 50 фотографій. У ньому зафіксовані етнографічні типи одягу із 37 повітів та 49 сіл, зокрема з віддалених сіл — Микуличина (Наддвірнянського повіту)Кропивника (Дрогобицького), Іспаса (Вижницького), Чесник (Рогатинського), Берлина (Бродівського), Підгірці (Золочівсьного), Серафинець (Городенківського), Куликова (Жовківського) та інших.

Народний одяг Тернопільщини представлений з 14 сіл. З Подільського Придністров’я (села Добровляни, Гермаківка, Сеньків — серед них старші господарі, молодиці з чоловіками, дівчата і хлопці, сім’я), а також з околиць Теребовлянщини, Бережанщини, Збаражчини, Чорткова.

Альбом одягу А. Сількевича зберігається досі у двох примірниках у Львові (Етнографічний музей, бібліотека імені В. Стефаника АН УРСР). За посередництвом І. Франка третій примірник альбома придбав чеський етнограф Ф. Ржегорж і передав до Національного музею у Празі, де зберігається до наших днів. Двадцять фоторепродукцій з альбома є у фондах Тернопільського краєзнавчого музею.

Як писав для “Львівського кур’єра” журналіст Іван Франко…: “Голов­ним чином завдяки енергії і наполегливості п. Владислава Федоровича вдалося подолати всі перешкоди. Пан на­місник також посприяв тому, що пропозиції українців були прийняті комітетом сорока одностайно і без дебатів і щоб тернопільська етнографічна виставка під дирекцією В. Федоровича гідно представляла українське населення і дбайливість місцевих громадян у справі збереження па­м’яток і розвитку ще існуючих галузей народного промислу”.

Володимир МОРОЗ
Джерело http://irp.te.ua/krajova-etnografichna-vy-stavka-v-ternopoli-1887/

* * *
На 102 ст. здалося віднайти фото із таким підписом: «Народний одяг, район Мостиська. Етнографічна виставка в Тернополі 6 липня 1887 р. Fotog. Alfred Silkiewicz w Tarnopolu, [1887]»

Джерело http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/lnnbyivs_2010_2_7.pdf

Як поляків і українців об'єднував тернопільський чай

Амалія Лучаківська, дружина Володимира Лучаківського, тернопільського бургомістра в 1896—1903 рр., активно займалася благодійною діяльністю. У міській чайній, яку вона заснувала, знаходили допомогу найбідніші.

«Тернопіль (…). У неділю, 5 січня, відбувся тут, у залі „Сокола“, дуже успішний концерт для підтримки народного письменства. Фінансовий результат концерту, на жаль, не був рівнозначним із мистецьким ефектом — глядачів було мало. Наше товариське життя високою мірою послаблює розлам, який запанував між польською й русинською інтелігенціями. Багаторазово описаний факт зняття портрета Костюшка в залі „Сокола“ розгорівся до гарячкового гасла взаємного бойкоту. „Сокіл“ бойкотує русинів, а русини — поляків, внаслідок чого на наших публічних концертах і виступах у „Соколі“ зазвичай пустки».

Такими невеселими рядками починається публікація в газеті «Kurjer Lwowski» від 10 січня 1902 р. Щоправда, подальший опис подій звучить оптимістичніше: «Цей національний сепаратизм не перешкоджає, однак, особам доброї волі в хороших вчинках. Дружина бургомістра пані Лучаківська (Амалія з роду Громницьких, — авт.), котра без допомоги комітетів і товариств заснувала у нас міську чайну, що протягом дня розповсюджує більше 1 тис. центових чаїв (фактично безплатних), підняла цей заклад до такого рівня, що для задоволення зростання попиту в перших днях січня була відкрита філія чайної у єврейській дільниці. На свято Трьох Королів (Богоявлення, — авт.) пані Лучаківська власним коштом організувала Боже деревце для дітей магістратської служби. Більше 50 діток, до яких Різдво не надто щедре, були ущасливлені виглядом чудово освітленого та багато прикрашеного деревця, й отримали, окрім приємних спогадів, багато сухофруктів, а кожна дівчинка — тканину на платтячко».

Редакція газети «Kurjer Lwowski» раділа, що добрий приклад Амалії Лучаківської перейняли інші. Як-от чиновники тернопільського магістрату, які замість того, щоб витратити гроші на вінок для покійного Станіслава Мручковського, економічного управителя, передали 22 крони дружині бургомістра. Ці гроші вона спрямувала Товариству Святого Вінцентія а Пауло.

Різдвяне дійство — це не перший благодійний захід, проведений Амалією Лучаківською. «Kurjer Lwowski» писав про її літні «садові забави» в міському парку Тернополя. «Замість голосних обіцянок, які потім розчаровують учасників, заздалегідь було сказано, що не буде нічого, окрім свіжого повітря й музики, а дохід передадуть на підтримку фонду міської чайної. Тоді зійшлося багато людей, які не пожаліли грошей на доволі дорогий вхідний квиток (по 80 геллерів за особу і по дві крони від родини). Пані Лучаківська, шляхетна дружина поважного чоловіка, не щадила трудів і мозолів, аби зібрати гроші для найбідніших, а в Тернополі таких багато. Минулої зими не один такий бідак у чайній знаходив увесь денний харч, інакше без теплої страви змарнів би».

Міська чайна окремо обслуговувала нужденних, а окремо — шкільну дітвору. На її відкритті Амалія Лучаківська сама подавала чаї «всім сановникам міста», після чого «пожертви совісно сипалися на тацю, і кожен висловив ініціаторці визнання».

Родину Лучаківських (званих за Австрії Лучаковськими) в Тернополі пам’ятають. Володимир Лучаківський (1838—1903) був тут першим бургомістром-українцем, а його рідна сестра Леонтина (1858—1935) прославилася, видавши книгу-бестселлер «Домашна кухня. Як варити і печи» (Львів, 1910). У ній можна знайти багато рецептів випічки і «теплих страв», які, ймовірно, могли подавати в чайній її невістки Амалії Лучаківської. А ще можна прочитати, як виглядало урочисте чаювання знатної родини. Ось так у 1910 р. Леонтина Лучаківська подавала «Чай на підвечірок»: «Чай приладжує ся на креденсі. [Треба] покласти на столі плиткі тарелі, накриті серветою, десерові тарельці не розставляні (гості самі беруть), ножі, десерові ножики і вилки. [Подається] шинка, масло сарделеве (анчоусне, — авт.) і свіже, гріночки, канапки, рум (ром, — авт.), непражена сметанка, цитрина, покраяна в пластинки, тісточка, торти, конфітури, свіжі і обсмажувані медівнички, пампушки. [За] пів години до чаю дає ся крухий (пісочний, — авт.) торт із пінкою, до того солодке вино. Все те має бути приладжуване на окремім столі».

Леонтина Лучаківська. Фото надала авторка

Вікторія ГОЦЬ, Тернопіль

Джерело http://monitor-press.com/ua/extensions/statti-ua/8290-25326.html?fbclid=IwAR00srxwc3LYSNd2SdBSmwSrooZuvqrczfQFcbtAjVWZB_O2iI0nE5jxmlA
ФБ https://www.facebook.com/groups/149144132549190/permalink/635930743870524/