Тернопільським євреям віддадуть дитячу бібліотеку?
Як свою власність Тернопільська обласна організація «Єврейська община» хоче прибрати до рук приміщення, розташоване по вул. І.Франка, 21, де зараз функціонує дитяча бібліотека. Община аргументує своє звернення тим, що це приміщення – колишня власність євреїв Тернополя, а саме,- їхній молитовний дім.
Община вимагає такого «мізерного» вчинку від міського голови Тернополя Сергія Надала, додаючи копію звернення голові Тернопільської обласної ради Олексію Кайді та…голові ВО «Свобода» Олегу Тягнибоку. Якщо ще перші два адресати більш-менш зрозумілі, оскільки є керманичами міста й області відповідно, то особа третього отримувача звернення, викликає хіба іронічний усміх. «Український фюрер» ніколи не був запідозрений у прихильності до народу ізраїлевого.
Приміщення, котре тернопільські євреї хочуть взяти під своє «надійне» крило – вілла відомого на початку буремного XX століття тернопільського лікаря Олександра Грабовського, побудована у 1894 році. Зверніть увагу, вілла, а не молитовний дім і Грабовського, а не приміром Кацнера чи Рубенштейна. І хоч в архівах про цього чоловіка насправді доволі мало інформації, але достеменно відомо, що сповідував він католицизм, а не іудаїзм. Оця направду красива будівля стала ласим шматком і для перших осіб обкому партії, котру вони і обсіли, і обжили у свої, радянські часи. І жодної згадки про єврейський молитовний дім.
Якщо копнути глибше, то стає зрозуміло чому єврейська організація, захотівши отримати у свою власність віллу, обізвала її молитовним домом, а не бібліотекою – як ото є зараз. Справа в тому, що в Україні фактично немає закону про реституцію. Є інше, чим тернопільські євреї намагаються вдало скористалися, – Закон «Про свободу совісті та релігійних організацій», ухвалений Верховною радою УРСР 21 квітня 1991 року. У ньому міститься вимога «забезпечити повернення у власність або передачу в безоплатне користування релігійним громадам культових споруд і майна». Невдовзі цей закон був підкріплений указом президента України «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» від 4 березня 1992 р. №125. Де-юре, повернення – це навіть не повернення, а довгострокова оренда. З приводу ж інших приміщень, котрі не є культовими, то повернути їх певній громаді в Україні фактично нереально.
Розпочинаючи із титулів, вимог та обіцянок, «Єврейська община» переходить на погрози. При відмові з боку тернопільської влади община збирається просити допомоги у керівництва Єврейських громад та Равинату України, Європейського Єврейського Парламенту та держави Ізраїль. Залишається лишень уявляти, як держава Ізраїль відправляє свої збройні сили для витіснення тернопільських діток із їхньої улюбленої бібліотеки та розпочинає збройний конфлікт у Тернополі…
«…відмова не додасть авторитету ВО «Свобода» у ЗМІ…»,- погрожує «Єврейська община», напевне, перш за все Олегу Тягнибоку. Євреї Тернополя своїм зверненням водночас «перевіряють» «Свободу» на патріотичність та натякають, що за рік правління націоналістичної партії у Тернополі та області, нічого у відношенні до євреїв не змінилося. Мусимо зазначити ми, як і всі тернополяни, теж чекали появи на території міста єврейських гетто та газенвагенів після минулорічних виборів, але якщо самі євреї пишуть, що відношення до них не змінилось, значить так воно і є.
Виникає ще одне риторичне запитання: ВО «Свобода», як українська партія із націоналістичним напрямом, повинна віддати тернопільським євреям майно української громади? Українські діти мають пізнавати мудрість книг, а чи ж євреї замолювати грішки по вул. І. Франка?
Чи зустрічатимуть Шаббат у Тернополі у дитячій бібліотеці, а чи ж ні, мабуть, має відповідь Сергій Надал, втім, поки що звернення, пропечатане та підписане Головою «Єврейської общини» Ігорем Банзеруком (більш відомим у своїх колах, як Іцхак Кацнер), котрий на останніх виборах балотувався у міську раду від «Союзу лівих сил» – цікаво права яких саме трудящих він там планував відстоювати? – чекає на свою долю.
Зі своєї сторони редакція «LTDaily» завіряє високоповажне свободівське панство, що у випадку, якщо нам буде передано у власність віллу лікаря Грабовського, чи віллу адвоката Стахевича, чи будь-яку іншу споруду, то ми теж зобов’язуємось привести цю споруду до ідеального порядку та навіть позамітати територію навколо неї.
Ірина Вихрущ / Джерело